Михайло Стельмах “Мак цвіте”
Степами турки i татари
На конях мчать, мов чорнi хмари,I згаром дихає земля -
Навкруг пожари, як петля,
Й петлю розкручує ординець:
Вiн одшукав живий гостинець -
Дiвча бiжить босонiж в бiр.
Її вiн схопить у ясир,
В прокислу зашморгне сирицю
Й продасть у Кафi з торговицi.
I сльози дiвчини, й життя
Проп'є без жалю i пуття.
Бо що йому краса дiвоча,
Коса шовкова, яснi очi -
Усе продасть вiн за дукат,
Бо вiн торгаш, ординець, кат.
Дiвча бiжить в тяжкiм одчаї,
Коса їй плечi устеляє,
А сльози падають у брiд,
I кров'ю тягнеться твiй слiд.
Немає коментарів:
Дописати коментар